Бізнес і місцеві громади

На початку грудня відбувся традиційний, вже шостий з’їзд геологів України. Професійна спільнота аналізувала поточний стан справ у галузі і пропонувала свої шляхи вирішення проблем.

На окрему увагу заслуговує нова технологічна Платформа президента спілки геологів Павла Загороднюка. Її суть полягає в об’єднанні державного, приватного і наукового секторів.

Невід’ємною складовою задля успіху в межах цієї Платформи є співпраця бізнесу і місцевих громад. Існуючий діалог не витримує жодної критики. Потрібно перезавантажити ці відносини.

Наразі впроваджується реформа децентралізації. На мій погляд вона є ключовою. Тому що це потужна можливість самостійного розвитку регіонів. Погодьтеся, що будинок не побудуєш без фундаменту. Такою основою в Україні є прогресивні та успішні громади.

Що нам, людям, дає децентралізація? Які відкриває можливості?

Традиційно вважається, що розвиток територій безпосередньо пов’язаний із якістю та кількістю природних ресурсів. Що власне, я маю на увазі. Це наші природні багатства, які людина використовую щодня.

Це вода, грунти та, з рештою, корисні копалини. Використовувати їх людина може як безпосередньо так і опосередковано, створивши бізнес. А це вже більш широка система товарно-грошових відносин.

Більше, як чверть століття тому, в радянській системі координат існувала модель, яка абсолютна не рахувалася із думкою місцевого населення.

Тобто у простих людей взагалі не було права голосу не те що впливати, а навіть обговорювати питання використання природніх багатств у їхньому регіоні. Такими прикладами усіяна вся Україна.

Останнім відлунням гріхів Радянського Союзу є проблема в Стебнику. Як ви знаєте, на початку жовтня в 500-та метрах від міста, земля пішла під землю. Діаметр зони обвалу – 300 метрів, глибина 50 метрів.

Це наслідок бездумного використання природних ресурсів. Жертви в цій ситуації місцеві жителі, які і досі живуть в зоні екологічного лиха. А якщо би був чіткий алгоритм співпраці з громадою, у людей з’явився би шанс цього уникнути. Це по-перше.

По-друге, ресурсом вважались також і люди, якими можна довільно розпоряджатися, використовувати і витрачати.

На цьому можна було б і не зупинитися, але с початком незалежності і переходу до системи ринкових відносин, ці фактори стали детонатором,які призвели до жахливих наслідків.

В першу чергу, мова йде про фактично бандитський спосіб перерозподілу власності. Як ми всі знаємо, в подальшому це призвело до встановлення тотальної корупційної системи.

Але окрім економічної складової, зараз ситуацію ускладнює соціально-психологічний аспект. Це глибока недовіра суспільства як до влади, так і до бізнесу, яка формувалася десятиліттями.

Будь-яка бізнес модель в Україні ґрунтується на трьох стовпах. А саме:

  • це підприємець, який просуває новий проект;
  • другий – інвестор, який готовий вкласти певні кошти в реалізацію проекту, з урахуванням можливих ризиків;
  • третій – влада, а точніше конкретний чиновник, який приймає рішення бути чи не бути новому проекту.

В умовах тотальної корупції така схема, з одного боку, дозволяє “проштовхувати” абсолютно будь-які бізнес-проекти. А з іншого – робить нестерпним бізнес-клімат для тих підприємців і інвесторів, які не хочуть або не можуть працювати в корупційній системі.

Реформа децентралізації дає нам можливість змінити цю модель.

Її першочергове завдання – це пряме прийняття рішень громадою щодо реалізації конкретних бізнес ідей. Насправді, така модель є за своєю суттю європейською і означає, що бізнесу необхідно йти до людей і будувати нові відносини.

Але побудова таких відносин має свої особливості. Більше того, не рідко – це справжній виклик для інвестора. Наприклад історія “бурштинових старателів” яскраво ілюструє всю глибину проблеми.

Якщо місцеві жителі керуються тільки своїми “традиціями” та неписаними правилами, то ця непередбачуваність стає справжньою пороховою бочкою для інвестора.

Чи є вихід з цього? Так, є.

Я впевнена, що при створенні бізнес-проекту необхідно враховувати не тільки фінансову частину й технологічні особливості, але й не забувати про соціальний фактор.

На жаль, сьогодні немає універсальних інструментів, які допоможуть спрогнозувати власне цей соціальну фактор.

Відсутність чітких уявлень про наслідки реалізації проекту для місцевого населення ускладнює конструктивний діалог. Це майже завжди переводить проблему в чисто емоційну площину і знижує раціо та розумність прийнятих рішень.

Тому я вважаю, що будь-який бізнес-проект має бути відкритим і зрозумілим для людей. Він має реально показувати свої позитивні й негативні сторони. Формою представлення бізнес-проекту на місцях часто є громадські слухання.

Однак, найчастіше вони носять формальний характер і не є обов’язковими для усіх без винятку проектів. Простими словами, люди повинні розуміти як та чи інша бізнес ініціатива буде впливати на якість та комфорт їхнього життя.

Аби така форма співпраці не перетворювалась на фікцію, місцева громада має максимально якісно використовувати цей інструмент.

Звісно, що озвучена мною модель не може існувати без правового підґрунтя. Важливим моментом є законодавче врегулювання даного питання. Я вважаю, що в Україні має запрацювати методика розрахунку соціальних змін для бізнес-проектів.

Вона має чітко давати відповіді на питання:

  • наскільки цей проект покращить рівень життя людей;
  • наскільки він покращить їхнє благополуччя;
  • як він в цілому змінить життя цього регіону.

При проведенні експертизи проектів необхідно передбачити окремий розділ, який відповідав би за соціально-гуманітарний напрямок. Бо, на жаль, в Україні на законодавчому рівні відсутня така можливість.

В світовій практиці існують і широко застосовуються різні методи таких розрахунків. Наприклад, за показниками “рівень життя”, “якість життя”, “життєве благополуччя” тощо.

В межах імплементації низки положень угоди про Асоціацією з Європейським союзом це питання необхідно поставити в пріоритетні.

В світі існує добре адаптована практика, яка використовується під час реалізації міжнародних проектів і програм, в тому числі по децентралізації. Прикро, але в Україні просто не існує такої практики, а тим більше теорії таких переговорів.

Як показує міжнародний досвід, кожна громада має свої специфічні особливості, пов’язані з об’єктивними умовами їхнього життя, в тому числі екологічними й інфраструктурними. Також велике значення мають традиції, етно-психологічні особливості.

Без їхнього розуміння й знання неможливо побудувати ефективну взаємодію та реалізувати проект, який буде успішний.

Що ми маємо зробити аби рухатися далі в своєму розвитку?

  • розробити методику первинного обстеження і скласти аналітичний “портрет громади”;
  • розробити методичні рекомендації для бізнес-переговорів з громадою;
  • провести низку семінарів в соціально-гуманітарного напрямку;
  • підготувати професійну групу особливих переговорників.

На який ефект ми очікуємо?

  • уніфіковані правила, які підвищать якість бізнес-проектів;
  • базові інструменти, які допоможуть вирішити конфлікти;
  • підвищення якості та ефективності реалізації бізнес-проектів в конкретних громадах.

Цей алгоритм дій невід’ємна складова децентралізації. Перспективи з’являються тоді, коли відкрито говорять про проблеми і спільно їх вирішують.

Тому, я вірю в те, що бізнес-цінності, які приносять нам міжнародний інвестор дозволить зробити бізнес і місцеві громади справжніми партнерами!

Про це пише Голова правління Ірина Супрун на Бизнес Цензор.