ГЕОЛОГІЧНИЙ ТУРИЗМ: проблеми та перспективи в Україні.

Україна, з точки зору геології, є цікавою та різноманітною країною. Як найбільша за площею держава Європи, вона включила в себе цілу низку унікальних геологічних пам’яток, що є об’єктом як професійного так і загального інтересу. Такий стан речей природньо наштовхує на думку про розвиток окремої галузі туристичного бізнесу – геологічного туризму. Однак дана сфера в Україні розвинута наразі досить слабко. Спробуємо знайти відповідь на питання: чому?

Перш за все, треба сказати, Україна дійсно включає в себе такі геологічні об’єкти як Український щит, Українські Карпати, Дніпровсько-Донецька западина та, якщо враховувати тимчасово окуповані території, Кримські гори. Це перелік лише основних, найкрупніших об’єктів, в межах яких виокремлюються великі, але не менш важливі геологічні пам’ятки, які варто відвідати.

Однак, перше, що постає перед майбутнім геологічним туристом – це закритість доступу. Найчастіше такі об’єкти, що несуть певну цікавість (скажімо, вихід на денну поверхню унікальних скельних порід), є закритим об’єктом. Це може бути як якийсь заповідник (де передбачається відвідування туристами за відповідними погодженнями), так і об’єкт промислової розробки(кар’єр з видобутку каменю чи руди, відвідування якого туристами не передбачено, що потребує подальших узгоджень).

Другою перепоною на шляху такого бізнесу є його відверта непопулярність серед широкого загалу(катання на сноуборді в Карпатах в розрахунок не беремо – до геології це не має жодного відношення). Так звана не-масовість. Геологія- перш за все наука і усвідомити та оцінити унікальність певних об’єктів може лише людина з відповідною освітою. Пересічному громадянину значно цікавіше випити кави поблизу Луцького замку, аніж намагатися зрозуміти яку дивину він бачить у відслоненні, умовно, девонських пісковиків. Таким чином, геологічний туризм – річ для ентузіастів. Масовість такий вид відпочинку(а туризм на меті має перш за все відпочинок, навіть якщо він активний) набиратиме дуже повільно.

Однак, якщо мова зайшла за професійну освіту, то перспектива в українського геологічного туризму є! Просто шукати її необхідно не серед українців, а серед зарубіжних геологічних компаній та навчальних закладів. Екскурсії на геологічні об’єкти України можуть представляти серйозний інтерес для майбутніх професіоналів геологічної сфери знань.

Такий підхід стикається лише з двома нагальними проблемами.

Перша – відсутність реклами України як «геологічної» країни закордоном. Тобто, імідж нашої країни на цій ниві не надто розвинутий. Ця проблема, за великим рахунком, досить успішно розв’язується. Варто лише докласти елементарних зусиль та встановити контакти з відповідними зацікавленими організаціями з закордону.

Друга є більш суттєвою: професіонали «старої школи», які могли б розповісти багато цікавого, можуть не володіти мовами міжнародного спілкування. Це можна вирішити за допомогою перекладача, який, однак, мусить володіти специфічною геологічною термінологією. З часом, я впевнений, це зійде нанівець: євроінтеграція нашої держави природнім шляхом змусить вивчити населення англійську. Проте наразі ми маємо низку визначних спеціалістів, які можуть подати матеріал лише рідною мовою.

Отже, як можна зрозуміти, перспективи в українського геологічного туризму лежать за межами країни. І з розвитком більш тісних економічних, наукових та соціально-культурних зв’язків з країнами Європи, така справа може мати серйозний розвиток.

Автор: геолог Андрій Василенко