Микола Світальський. Відомий геолог України, котрий сприяв відкриттю Щебелінського родовища і той,хто загинув від радянських репресій

Відомий геолог України –  Микола Світальський. Він один із засновників вивчення нафтогазоносності України. При його керівництві було розпочато пошуки нафти, що завершились відкриттям у 1937 р. нафтогазоносного Роменського району. Подальші пошуки привели до виявлення Шебелинського родовища газу. В часи жорстких репресій вченого було звинувачено у шпіонажі. Через кілька місяців тяжких допитів,  Світальського засудили  до смертної кари. Двадцять років по тому в часи Хрущовської відлиги вирок ВС СРСР було скасовано, і Світальського реабілітували. Посмертно.

Микола Гнатович Світальський народився 12 грудня 1884 р. в с. Рогізне (Харківська губернія) в сім’ї робітників. Напередодні революції та Першої світової війни проходило дитинство та юність Миколи Гнатовича. Після закінчення початкової школи він склав іспити до Сумського реального училища, яке закінчив у 1902 році. Пізніше він вступив до Санкт-Петербургського гірничого інституту, але в 1905 році його було виключено з інституту за участь у студентському русі. Після цих подій Микола Гнатович був вимушений переїхати до Австро-Угорщини і лише через рік повернувся в Пітер, де закінчив навчання в 1911 р.

Перша геологічна діяльність вченого Світальського розпочалася у студентські роки, коли він працював колектором у геолога на Уралі. З 1921 року він займав посаду помічника та начальника геологічних партій Забайкалля та Прибайкалля, де в його обов’язки входило проведення геологічної зйомки в Баргузинському, Ленському, Ципіканському золотоносних районах та в північно-східній частині Нерчинського гірничого регіону, а також детальне вивчення поліметалічних та золоторудних родовищ. Разом з тим у 1912 році Микола Світальський став ад’юнкт-геологом Гірничого департаменту, а з 1919 року – проводить курс по петрографії в Петербурзькому гірничому інституті. В 1921 р., після захисту магістерської роботи, він очолив кафедру петрографії, а через чотири роки став заступником директора Геологічного комітету та завідуючим одного із відділів.

Слід відзначити, що Микола Гнатович був одним із засновників вивчення нафтогазоносності України. При його безпосередньому керівництві було розпочато пошуки нафти, що завершились відкриттям у 1937 р. нафтогазоносного Роменського району.  Подальші пошуки привели до виявлення Шебелинського родовища газу – одного із найбільших на той час у Європі. Його початкові запаси газу становили близько 650 млрд м3, конденсату – 8,3 млн т.

Паралельно з виробничою діяльністю Микола Гнатович багато часу приділяв навчальному процесу. З 1927 по 1937 рік він очолював кафедру корисних копалин в Ленінградському гірничому інституті. Коли в 1933 році було створено геолого-географічний факультет при Київському державному університеті імені Т.Г. Шевченка, вже будучи академіком, М.Г. Світальського було запрошено читати курси з петрографії, мінералогії та рудних корисних копалин. В цей період виходить його підручник з курсу рудних родовищ у двох томах. Микола Світальський уточнив стратиграфію і запаси руд Кривбасу, висловив думку про гідротермально-метасоматичне походження залізних руд, зробив класифікацію, розробив галузь «теорія походження і систематика метаморфічних гірських порід».

Результатом неоцінимого вкладу в геологічну царину та розвиток країни в цілому було те, що 30 жовтня 1930 року Микола Гнатович отримав звання академіка в галузі «петрологія, петрографія та корисні копалини».

У 1934 році М.Г. Світальський очолив Інститут геологічних наук УРСР, а через два роки став другим віце-президентом Української академії наук. В цей період він займався питаннями розширення мінерально-сировинної бази та комплексного вивчення природних ресурсів України, інтенсивно проводив польові роботи на Донбасі, в Ромнах, Нікополі. Паралельно Микола Гнатович входив до мінералогічної спілки, секції дослідників природи, технічної ради гірничої секції Гіпромезу.

 

М.Г. Світальський був редактором «Геологического журнала» АН УРСР, членом редакційної колегії журналу «Проблемы советской геологии» та редактором кількох збірників.

 

В часи жорстких репресій М.Г. Світальського було звинувачено у шпіонажі. Його заарештували 29 червня 1937 року вдома за адресою вул. Рейтарська, 13. Через кілька місяців тяжких допитів (15 вересня 1937 року) М.Г. Світальського засуджено до смертної кари.

 

Двадцять років по тому в часи Хрущовської відлиги постановою № 4н-04605/57 вирок ВС СРСР було скасовано, і М.Г. Світальського реабілітували посмертно.