На честь 80-річчя «живої геологічної енциклопедії», професора України Олександра Лукієнко  

 

Олександр Іванович Лукієнко – широко відомий у «широких» колах. Професор, доктор геолого-мінералогічних наук України пройшов шлях від північного Магадану до південного Казахстану. Впродовж 30 років вивчав уранові структури у Казахстані. Повернувшись до України став провідним науковим співробітником НАНУ у відділенні морської геології. Олександр Іванович – справжній патріот України, який продовжує продуктивно співпрацювати з науковою геологічною спільнотою. Позаочі його називають «живою енциклопедією».

Олександр Лукієнко свою трудову діяльність почав оператором із видобутку нафти на Долинському нафтопромислі в Івано-Франківській області. У 1958–63 рр. він навчався на геологічному факультеті Львівського державного університету ім. Івана Франка. Після закінчення університету поїхав на Крайній Північний Схід (Магадан). Там, уже на місці був направлений на Колиму (Нексиканське РайГРУ). У цьому краї й відбулося його перше становлення як геолога.

Після служби в армії він поїхав до Казахстану, який тоді вважався унікальним регіоном у геологічному відношенні. Планував затриматись там на декілька років, а вийшло майже на тридцять. Там він працював на виробництві в об’єднанні «Волковгеологія». Займався знімальними, пошуковими та розвідувальними роботами у Південному Казахстані. Об’єктами досліджень були ураноносні структури. Результати цих досліджень згодом лягли в основу кандидатської дисертації «Тектономагматизм гор Кендиктас».

У 1975 р. Олександр  Лукієнко вступив на заочне відділення аспірантури Інституту геологічних наук АН КазССР імені К.І. Сатпаєва. За участі Лукієнка було ідентифіковано й типізовано такі раніше не достатньо вивчені дислокаційні утворення як в’язкі розломи, вторинні монокліналі, в’язкі протрузії, кліваж та інші. Результати відзначених казахстанських досліджень знайшли висвітлення в докторській дисертації «Тектонофации складчатых сооружений (на примере палеозоид Казахстана)» (1994 р.) та в серії публікацій й у тому числі в монографіях: «Проблемы тектоники Казахстана» (1981), «Тектонофации мезозоны (Атлас микроструктур) (1987)», «Тектонофациальный анализ и его роль в геологии, металлогении и геофизике» (1989).

У 1994 р. Олександр Іванович повернувся до України. Перші два роки працював у Відділенні морської геології НАНУ провідним науковим співробітником. У цей же період, у співавторстві з Є.І. Паталахою та В.В. Гончаром, було підготовлено й опубліковано монографію «Тектонические потоки как основа понимания геологических структур» (1996).

З 1996 по 2015 рр.  Лукієнко працював в ННІ «Інститут геології» (до 2014 р. – геологічний факультет) Київського національного університету імені Тараса Шевченка, займаючи посади завідувача кафедри загальної та історичної геології (1997–2003 рр.), професора цієї кафедри (1996 р. та 2003–2007 рр.) та в останні роки – професора-консультанта.

Підготував навчальний посібник «Морфологічна тектоніка (на тектонофаціальній основі)» (2001) та підручники «Структурна геологія з основами структурно-парагенетичного аналізу» (2002) і «Структурна геологія» (2008).

За підручник «Структурна геологія з основами структурно-парагенетичного аналізу» професор нагороджений премією імені Тараса Шевченка Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Пізніше було опубліковано монографії: «Дислокаційна тектоніка та тектонофації докембрію Українського щита» (2008), «Структурно-парагенетичний аналіз (епізона)» (2015) та «Структурно-парагенетичний аналіз (мезозона та катазона)» (2018).

Олександр Іванович Лукієнко активно займався підготовкою наукових та педагогічних кадрів. Він підготував п‘ять кандидатів наук і продовжує продуктивно співпрацювати з науковою геологічною спільнотою. Олександра Івановича обрано академіком Академії наук Вищої школи України.

Наукову та педагогічну діяльність професора Лукієнка в Україні відзначено срібною медаллю «За заслуги» Спілки геологів України та медаллю ім. В.І. Лучицького «За заслуги у розвідці надр» Державної геологічної служби України.

Колектив ННІ «Інститут геології» щиро вітає справжнього патріота України та геологічної справи з 80-річчям! Колеги та учні бажають міцного здоров’я, щастя, благополуччя, усіляких успіхів, тепла і затишку в родинному колі, творчої наснаги та многая літа!

Народився Олександр Іванович 28 лютого 1939 р. в селищі Артем Шахтинського району Ростовської області в родині залізничника.