“Тесла” чи сировина? Як розвиватиметься українська літієва галузь

Літієва лихоманка триває. Світовий ринок визначився зі своїми лідерами щодо  запасів та можливостей заробітку на виробництві іонно-літієвих батарей. Окрім Південної Америки і ще низки країн, аналітики Bloomberg до цього переліку віднесли й Україну. Натомість, хоча експерти національного геологічного ринку і кажуть про можливість заробітку на літію, наразі мова аж ніяк не йде про електроавтомобілі.

Як літій може підняти економіку України, розповість виконавчий директор ГО «Наука.Розвідка.Видобування» Дмитро Кащук.

Україна є лідером у Європі з покладів літію. За неофіційними даними, які фігурували у ЗМІ, запаси оксиду літію оцінюються від 500 тис. до 5 млн тонн. (по окремим родовищам).За цими посиланнями на сайті Геоінформа була інформація про запаси і ресурси літію апробовані і оцінені в ДКЗ. Наразі її прибрали: 1.Полохівське, 2.Добра, 3. Шевченківське.

Але результати інженерно-геологічних та гірничотехнічних робіт на літієвих родовищах «відібрали» відсоток позитиву щодо ідеї стати частиною світового виробництва еко-акумуляторів.

 Літієві перспективи

Світову популярність літію принесла компанія «Тесла», яка запустила виробництво іонно-літієвих батарей у промислових масштабах. Але варто нагадати, що цей лужний метал довів свою значимість ще задовго до цієї «революції». Жоден сучасний гаджет не обходиться без літію. Також з ним працюють у медичній, аерокосмічній та інших галузях. Але значна частка його використання завжди  припадала на керамічну промисловість.

Саме вона наразі може стати однією з ключових галузей для розвитку економіки України. Бо вчені національної геологічної сфери дають оптимістичні висновки щодо якості літієвих руд та можливості вилучати з них високоякісні петалітовий і сподуменовий концентрати.

Наразі можна стверджувати, що Україна має якісну літієву руду, яка містить літій у концентраціях, достатніх для економічно вигідного вилучення його у вигляді зазначених вище концентратів, з яких в подальшому можна отримувати літій-хімічні продукти (карбонат літію і гідроксид літію. Принаймні такої думки дотримується низка українських експертів геологічної галузі. Також маємо інвесторів, які вперше за історію України зацікавилися цими родовищами і вклали гроші у їхню розробку (найпотужніші родовища України  – Полохівське, Шевченківське та Добра.

Тут варто згадати «історію успіху» канадської компанії Frontier Lithium Inc Завдяки технології збагачення руди, як показує PFS, компанія досягла високого  результату. Спеціалістам вдалося розробити технологію отримання високоякісного сподуменового концентрату, який при використанні в керамічній промисловості використовувати ефективніше, ніж при виробництві карбонату літію.

Наприклад, тонна канадського (сподуменового) літієвого концентрату якістю 6.6% Li2O коштує 750 доларів, а сподуменовий концентрат з вмістом  Li2O 7,2% і надзвичайно низьким вмістом заліза при використанні у виробництві високоякісної кераміки коштує 1250 доларів. Зверніть увагу, висока якість(концентрату), висока ціна товару. Відчуваєте різницю?

Цим шляхом має йти літієва галузь України. Якщо галузь вироблятиме  високоякісний концентрат, потреби у виробництві карбонату літію, собівартість (і капітальні вкладення в хімічні заводи) якого в рази вища, просто відпаде.

Важливо розуміти, що сподуменовий  та петалітовий концентрат  є надзвичайно важливою (сировиною) для керамічної та скляної промисловості. Він зменшує температуру плавлення керамічних мас, а відповідно й енерговитрати, (значно підвищує якість кінцевої продукції). Скорочуючи витратну частину, проект стає економічно вигіднішим.

 

Чого бракує?

Так вийшло, що не розроблено технологій отримання петалітового і сподуменового концентратів з літієвих руд вітчизняних родовищ. Наразі не розроблено і технологій отримання літій хімічних сполук з концентратів, і ми не можемо конкурувати із представниками «літієвого трикутника» (Чилі, Аргентина, Болівія), які добувають літієві солі відкритим способом у буквальному сенсі з поверхні озер (в Україні видобувати літій  потрібно шахтним способом, проривши щонайменше 100 метрів углиб). Світовий ринок надто швидко розвивається. Але ця ситуація вказала на нові можливості для українського ринку надрокористування:

1 варіант. Продавати концентрат як готовий продукт. Наразі найбільше її споживає Китай. Одна тонна літієвого концентрату з вмістом оксиду літію порядка 1,3% може коштувати від 100 доларів. Це один із сприятливих сценаріїв для України. Але якщо виробляти 6-7,5% сподуменовий, або 4-4.5% петалітовий концентрати, то ціна в розрахунку на 1% Li2O суттєво зросте. Один відсоток оксиду літію в концентраті коштує від 100 доларів. Приклад Канади тому доказ.

2 варіант. Переробити руду до отримання карбонату та гідроксиду літію. Але тут є проблема –  багатозатратність (великі капіталовкладення, екологічний аспект) і відсутність технології.

3 варіант. Керамічна галузь. Вона є класичною галуззю використання літію. При додаванні в керамічні маси літієвого концентрату значно знижується  температура запікання виробів (а це серйозна економія енергоресурсів). І варто пам’ятати, що ця галузь давно сформувала потужний ринок у світі й в Україні зокрема.

Ключовим показником  якісної літієвої руди є вміст заліза. Чим менше, тим краще. Вміст заліза, в петалітовому чи сподуменовому концентраті, більше 1% повністю вбиває інтерес хімічної і керамічної галузей до цих продуктів і відповідно  і відповідно економічну ефективність розробки родовища.

Висновок.

В Україні ціла низка великих виробників кераміки, яким ця технологія дуже потрібна. Але  піти на кардинальні зміни виробництва вони готові лише за наявності гарантій щодо довгострокових поставок сировини. Також наша країна може заробляти на експорті  концентратів літієвих мінералів.

 

Факт, що наша країна є лідером у Європі з покладів літію. Країна зможе стати складовою глобального ринку. Але швидко конвертувати ці поклади в гроші на хвилі лихоманки, яку спровокувала «Тесла», ми не зможемо.

По-перше, існує «ризик» чергового технологічного прориву, який девольвує «попередні досягнення».

По-друге, вже зараз стало відомо про справжній прорив в галузі твердотільних акумуляторних батарей. Американський вчений професор Майк Циммерман, керівник проекту Ionic Materials, винайшов технологію, яка зможе вирішити кризу ємності батарей для електромобілів та в 2-річній перспективі почне  «витісняти» іонно-літієві батареї.

По-треттє, за версією Financial times, ціна на літій впаде на 45% до 2021 року. Виробництво  набиратиме обертів, але через перенасичення ринку ціна падатиме.

Тому потрібно паралельно створювати «економічні рейки»  й працювати над питанням збагачення літієвих руд та налагодження експортних поставок, а також переорієнтування внутрішньої промисловості.

Наразі родовища, на які видані спецдозволи, потребують глибокої додаткової розвідки задля підтвердження даних буріння за часів СССР, технологічних досліджень на сучасному рівні. На цих результатах базуватиметься техніко-економічне обґрунтування (ТЕО). Тому перспективи розвитку літієвого ринку в Україні нині залежать від майбутніх ТЕО. На цьому етапі політика державного страхування від ризиків була б більш ніж доречною.

Економічна  перспектива – це виробництво і продаж високоякісного збагаченого петалітового та сподуменового концентратів на внутрішньому ринку та на експорт в залежності від кон’юнктури ринку для керамічної галузі, або виробництва карбонату чи гідроксиду літію. Факт, що національні літієві надра не є чимось унікальним за хімічним складом. Вони такі ж самі, як і у всьому світі. Єдина різниця – недостатня геологічна і технологічна вивченість і визначення економічної доцільністі їхнього видобутку.